чаєня
ЧАЄНЯ́, я́ти, с.
1. Пташа чайки ( див. ча́йка¹ 1, 2).
Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (Нар. лірика, 1956, 75);
Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води, мов когось шукає і не знаходить.. Наче чаєнят своїх десь розгубила (Кучер, Голод, 1961, 194).
2. розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні).
[Івдя:] Як же ся мають мої чаєнята, мої кралечки мальовані? Чи ж живенькі вони, здоровенькі? (М. Куліш, П’єси, 1960, 174).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чаєня — див. дитина Словник синонімів Вусика
- чаєня — ЧАЄНЯ́, ня́ти, с. 1. Пташа чайки (див. ча́йка¹ 1, 2). Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (з народної пісні); Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води... Словник української мови у 20 томах
- чаєня — чаєня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- чаєня — -яти, с. 1》 Пташа чайки (див. чайка I 1), 2)). 2》 розм. Пестливе називання дитини (перев. при звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чаєня — Чаєня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)