чаєнятко
ЧАЄНЯ́ТКО, а, с. Пестл. до чаєня́.
Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі (Нар. лірика, 1956, 75);
— І рада, б чаєчка своїх чаєняток обняти, та не її воля, не її сила (Л. Янов., І, 1959, 80);
[Онисонька (побачила Ївдю):] Няня? [Ївдя:] Онисонько! Чаєнятко! (М. Куліш, П’єси, 1960, 184).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чаєнятко — див. дитина Словник синонімів Вусика
- чаєнятко — ЧАЄНЯ́ТКО, а, с. Пестл. до чаєня́. Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі (з народної пісні); – І рада б чаєчка своїх чаєняток обняти, та не її воля, не її сила (Л. Яновська); [Онисонька (побачила Ївдю):] Няня? [Ївдя:] Онисонько! Чаєнятко (М. Куліш). Словник української мови у 20 томах
- чаєнятко — чаєня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- чаєнятко — -а, с. Пестл. до чаєня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чаєнятко — Чаєня, -няти с. Птенецъ пигалицы. Чаєчку загнали, чаєнят забрали. Рудч. Чп. 88. ум. чаєнятко. Словник української мови Грінченка