1. Словник української мови в 11 томах

чаєчка

ЧА́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ча́йка¹.

Геть понад морем, над хвилями синіми В’ються, не спиняться чаєчки білії (Л. Укр., І, 1951, 151);

Десь пісня вирвалась в політ про чаєчку, оту, що в’ється над озером (Гонч., Вибр., 1959, 344);

— Потерпи,— каже [батько], — моя чаєчко біла, побідуй доки зможеш. Не винен я, що вже знаю, де нам правди шукати, й не каюсь, що полюбив революцію (Козл., Сонце.., 1957, 15);

*У порівн. Десь із глибини золотих плантацій [соняшників] білою чаєчкою виринула чиясь косинка… (Гончар, І, 1954, 458).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чаєчка — ЧА́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ча́йка¹. Геть понад морем, над хвилями синіми В'ються, не спиняться чаєчки білії (Леся Українка); Десь пісня вирвалась в політ про чаєчку, оту, що в'ється над озером (І. Словник української мови у 20 томах
  2. чаєчка — ча́єчка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. чаєчка — -и, ж. Зменш.-пестл. до чайка I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чаєчка — Ча́єчка, ча́єчки, ча́єчці; ча́єчки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чаєчка — Чаєчка, -ки ж. ум. отъ чайка. Словник української мови Грінченка