чекати

ЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. кого, чого, що, на кого – що і без дод. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимсь; розраховувати на появу, прихід кого-, чого-небудь; ждати.

Олександра давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка (М. Коцюбинський);

Я чекаю на тебе при каганці і співаю (В. Стефаник);

Негаразд Ліля робить, що мені не пише, я дуже чекаю на її лист (Леся Українка);

Ми чекаємо машину (Ю. Яновський);

Біля пасажу її [Вівдю] чекав Вольський, і вони йшли за місто (М. Хвильовий);

// Розраховувати на визначений, слушний момент для здійснення чого-небудь.

Явдоха була вже заручена і тілько чекала осені, щоб весілля грати (Панас Мирний);

Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини – хвилини повороту додому і першого погляду на рідне місто (Ю. Смолич);

[Гавриїл:] Після того ж вечора мені не довго довелося чекати нагоди, щоб довести отцю Олександерові, що я вже став “розторопний” (І. Микитенко).

2. кого, чого, на кого – що. Надіятися на кого-, що-небудь, сподіватися чогось; ждати.

Стоячи на колінах, вона виливала їх [молитви] з повного серця і все дивилась на о. Василя, наче чекала, що він забере ті молитви й однесе до Бога (М. Коцюбинський);

Чекав він звичайного казарменого трусу: чергового офіцера по батальйону та двох унтерів, і поява жандармського полковника вразила його і сказала йому все. Справа складніша (З. Тулуб);

Як і чекала Олеся, Пронька незабаром відстав, але Павлик плив поряд (О. Донченко);

Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля, – Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (М. Рильський);

// Ждати настання чогось, здійснення передбачуваного.

– Але чекають ще більших морозів. Що робити? Як рятувати [сад]? (О. Довженко).

3. тільки 3 ос., кого, чого, на кого – що. Бути приготовленим, призначеним для когось, чогось.

Є у нас м'які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає (Леся Українка);

Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (З. Тулуб);

Вдома Тамару чекала несподіванка. В коридорі до неї кинулась Женя (А. Хижняк);

У дальніх мандрівках ліричного героя чекатимуть і переживання, і хвилини радості, спокою (з наук. літ.);

Мистецькі твори Грищенка, Андрієнка, музична колекція відомої художниці в США Л. Морозової, учениці В. Кричевського .. – усе ще чекає повернення в Україну (із журн.);

// Бути в передчутті чого-небудь, ждати його.

Все принишкло. Все чекало грози (О. Донченко);

// Бути неминучим для кого-небудь у майбутньому.

[Люцій:] Ні, справді, коли в чім винуватиш, то кажи. .. Адже ми вкупі носимо кайдани, однакова всіх нас чекає доля... (Леся Українка);

Черниш розсміявся: – Нам не треба ворожити. Ми й так знаємо, що нас чекає попереду (О. Гончар).

4. Зволікати з чим-небудь, не діяти, вагаючись;

// Бути відставленим, перенесеним на якийсь час.

В свято, от як тепер, коли буркотлива мати поснула, батько молиться, а робота чекає будня, дівчина не знає, що з собою чинити (М. Коцюбинський);

– Якщо ми не посадимо картоплю в наступні чотири дні, – переконував бригадир, – то спроможні будемо це зробити лише .. у травні, бо незабаром вдарять приморозки і доведеться чекати (О. Бердник);

// перев. у формах наказ. сп. Несподівано обривати свої або чиїсь дії, рухи, мову і т. ін., звертаючись до себе чи із закликом до співрозмовника (співрозмовників).

– Чекайте, чекайте, що ж там робиться? – хотів допитатись Мар'ян (М. Стельмах);

– Чекай, хлопче, а де ж твій тато? – спитав з високого коня білявий улан (Д. Бедзик);

// Погрозливе звертання до кого-небудь.

– Нема... Покинув... Через Домніку покинув... Але чекай! Та що йому зробиш?.. Одружиться, а я... покинута, знеславлена... (М. Коцюбинський);

– Чекайте, ми ще прийдемо, – хотілося крикнути. – Відходимо ручаями, а сюди нас вернеться море! (О. Гончар).