чекати

ЧЕКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. перех., кого, чого, що, на кого — що і без додатка. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимсь; розраховувати на появу, прихід кого-, чого-небудь; ждати.

Олександра давно вже зварила вечерю і чекала чоловіка (Коцюб., І, 1955, 28);

Я чекаю на тебе при каганці і співаю (Стеф., Вибр., 1949, 196);

Негаразд Ліля робить, що мені не пише, я дуже чекаю на її лист (Л. Укр., V, 1956, 208);

Ми чекаємо машину (Ю. Янов., II, 1958, 75);

// Розраховувати на визначений, слушний момент для здійснення чого-небудь.

Явдоха була вже заручена і тілько чекала осені, щоб весілля грати (Мирний, I, 1954, 61);

Скільки він мріяв про цей момент, скільки чекав цієї хвилини — хвилини повороту додому і першого погляду на рідне місто (Смолич, Ми разом.., 1950, 10);

[Гавриїл:] Після того ж вечора мені не довго довелося чекати нагоди, щоб довести отцю Олександерові, що я вже став "розторопний" (Мик., Кадильниця, 1959, 55).

◊ Чека́ти як бо́га див. бог;

Чека́ти, як віл о́буха див. обу́х;

Як ма́нни небе́сної [з не́ба] чека́ти див. ма́нна.

2. перех., кого, чого, на кого — що. Надіятися на кого-, що-небудь, сподіватися чогось; ждати.

Стоячи на колінах, вона виливала їх [молитви] з повного серця і все дивилась на о. Василя, наче чекала, що він забере ті молитви й однесе до бога (Коцюб., І, 1955, 327);

Чекав він звичайного казарменого трусу: чергового офіцера по батальйону та двох унтерів, і поява жандармського полковника вразила його і сказала йому все. Справа складніша (Тулуб, В степу.., 1964, 502);

Як і чекала Олеся, Пронька незабаром відстав, але Павлик плив поряд (Донч., VI, 1957, 90);

Коли життя ти не учасник, А тільки свідок віддаля,— Дарма чекатиме прекрасних Від тебе подвигів земля (Рильський, III, 1961, 85);

// Ждати настання чогось, здійснення передбачуваного.

— Але чекають ще більших морозів. Що робити? Як рятувати [сад]? (Довж., I, 1958, 472).

3. тільки 3 ос., перех. і неперех. Бути приготовленим, призначеним для когось, чогось.

Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає (Л. Укр., І, 1951, 433);

Хазяїн збудив Шевченка о шостій годині. На столі вже чекав ситий і смачний сніданок (Тулуб, В степу.., 1954, 90);

Вдома Тамару чекала несподіванка. В коридорі до неї кинулась Женя (Хижняк, Тамара, 1959, 112);

// Бути в передчутті чого-небудь, ждати його.

Все принишкло. Все чекало грози (Донч., VI, 1957, 80);

// Бути неминучим для кого-небудь у майбутньому.

[Люцій:] Ні, справді, коли в чім винуватиш, то кажи. ..Адже ми вкупі носимо кайдани, однакова всіх нас чекає доля… (Л. Укр., II, 1951, 426);

Черниш розсміявся: — Нам не треба ворожити. Ми й так знаємо, що нас чекає попереду (Гончар, III, 1959, 94).

4. перех. і неперех. Зволікати з чим-небудь, не діяти, вагаючись.

[Ленін:] Маркс і Енгельс вчили пролетаріат — оборона є смерть збройного повстання. Чекати не можна, бо можна загубити все (Корн., I, 1955, 195);

// Бути відставленим, перенесеним на якийсь час.

В свято, от як тепер, коли буркотлива мати поснула, батько молиться, а робота чекає будня, дівчина не знає, що з собою чинити (Коцюб., I, 1955, 285);

// перев. у формах наказ. сп. Несподівано обривати свої або чиїсь дії, рухи, мову і т. ін., звертаючись до себе чи із закликом до співрозмовника (співрозмовників).

— Чекайте, чекайте, що ж там робиться? — хотів допитатись Мар’ян (Стельмах, І, 1962, 190);

— Чекай, хлопче, а де ж твій тато? — спитав з високого коня білявий улан (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 17);

// Погрозливе звертання до кого-небудь.

— Нема… Покинув… Через Домніку покинув… Але чекай! Та що йому зробиш?.. Одружиться, а я… покинута, знеславлена… (Коцюб., I, 1955, 248);

— Чекайте, ми ще прийдемо,— хотілося крикнути.— Відходимо ручаями, а сюди нас вернеться море! (Гончар, II, 1959, 128).

◊ Чека́ти ко́ло (з) мо́ря пого́ди див. мо́ре.