челядь

ЧЕ́ЛЯДЬ, і, ж., збірн.

1. іст. Населення феодальної вотчини в давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.).

Усі категорії залежного від вотчинника населення в джерелах називають челяддю (з наук. літ.);

Челядь, мабуть, прислужувала феодалу і його сім'ї в побуті, працювала в різних господарських службах, що концентрувалися у дворі, наглядала за роботами в господарстві та ін. (з наук. літ.);

Колись-то, дуже давно, по наших селах ходили татари. .. Ті татари часто появлялися у тому чи другому селі і ймали челядь та й везли з собою, аби робила на них (з легенди).

2. іст. Дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга.

Будували кухні, комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, – треба десь челядь містити (Панас Мирний);

На подвір'ї о. Хведора стояла .. проста, здорова хата для челяді (І. Нечуй-Левицький);

– Самі зібралися, щоб у жнива бастувати. То мені треба було побігти в панський двір скликати челядь та й тих, які в лісі працюють (М. Стельмах);

Незабаром його [Тараса] взято до поміщицької челяді, спершу як куховарчука, далі – як козачка (з наук.-попул. літ.);

// Слуги взагалі; прислужники.

Якось їх, клятих [ксьондзів], і до мене Вночі на хутір занесло. А з ними челядь їх скажена Та ще драгуни... (Т. Шевченко);

Русь! Що він знав про неї!? Він знав дуже багато і, виходить, дуже мало. Він знав її царів і лукаву челядь царської псарні (М. Стельмах);

Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх. Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством їх (В. Симоненко);

// діал. Наймити в пана.

На сході України ним [словом челядь] називали також наймитів у пана (з наук. літ.);

// Люди, які займали невисоке службове або громадське становище.

– Щоб отcе я, будучи паном на всю губу, не знайшов собі ліпшої компанії над запорозьку челядь! (П. Куліш);

Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, зі зброєю в руці (І. Франко).

3. заст., діал. Молодь.

Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості – думи (М. Коцюбинський);

– Доню, глянь краще: весна розцвітається. – Саме твоя це пора, Онде вся челядь твоя дожидається, Кинь мене – я вже стара (Дніпрова Чайка);

// Весільні гості молодої.

Марусина челядь сідає вечерять (Сл. Б. Грінченка).

4. заст. Жінки, дівчата.

– Скоріше, Христе, одягайся; уже наша челядь у зборі! – Куди се? – пита Пріська. – Колядувати, мамо (Панас Мирний).

5. діал. Члени однієї родини; сім'я.

[Рябина:] Та що, жінка в церкві з усею челяддю, нікуди мені дітися, бо хату замкнула і ключ з собою взяла (І. Франко);

Для того ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Л. Мартович);

Слово челядь .. майже всюди в значенні “сім'я” (з наук. літ.).

(1) Бі́ла че́лядь – жінки (дівчата і заміжні).

Коли турки воювали, білу челядь забирали (з думи);

Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти (Сл. Б. Грінченка).