челядь

че́лядь

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. челядь — зб. З. молодь, (члени родини) посімейство, ІСТ. не шляхта, (у поміщика) дворові кріпаки, двораки, слуги, прислужники, попихачі Словник синонімів Караванського
  2. челядь — [чел'ад'] -д'і, ор. -д':у Орфоепічний словник української мови
  3. челядь — ЧЕ́ЛЯДЬ, і, ж., збірн. 1. іст. Населення феодальної вотчини в давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.). Словник української мови у 20 томах
  4. челядь — Раби, слуги, піддані Словник застарілих та маловживаних слів
  5. челядь — -і, ж., збірн. 1》 іст. Населення феодальної вотчини у давній Русі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.). 2》 іст. Дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. челядь — МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. Словник синонімів української мови
  7. челядь — Че́лядь, -ді, -ді, че́ляддю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. челядь — ЧЕ́ЛЯДЬ, і, ж., збірн. 1. іст. Населення феодальної вотчини у давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.). Словник української мови в 11 томах
  9. челядь — Челядь, -ди и -ді ж. 1) Молодежь, молодые люди и дѣвушки. Рудч. Чп. 256. А Наталя за всю челядь славилась красою. Мкр. Н. 4. ходити між челядь. Бывать въ собранія молодежи. Мил. 171. На свадьбѣ челядь — это участники свадьбы изъ молодежи. Словник української мови Грінченка