чепуріння
ЧЕПУРІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися.
Дух охайності, чепуріння опанував її цілком – і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (М. Коцюбинський);
“Хазяїн” щоночі ганяв Козакова по “язика”.. Не до шику було, не до чепуріння (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чепуріння — чепурі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чепуріння — -я, с. Дія за знач. чепурити, чепуритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чепуріння — ЧЕПУРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися. Дух охайності, чепуріння опанував її цілком — і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах