1. Словник української мови в 11 томах

чепуріння

ЧЕПУРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися.

Дух охайності, чепуріння опанував її цілком — і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб., II, 1955, 29);

"Хазяїн" щоночі ганяв Козакова по "язика".. Не до шику було, не до чепуріння (Гончар, III, 1959, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чепуріння — ЧЕПУРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися. Дух охайності, чепуріння опанував її цілком – і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (М. Словник української мови у 20 томах
  2. чепуріння — чепурі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. чепуріння — -я, с. Дія за знач. чепурити, чепуритися. Великий тлумачний словник сучасної мови