чередар
ЧЕРЕДА́Р, я́, ч., діал.
Чередник.
Загорнула свій лік у хустину, скочила на коника й справила його на Чешибіси. Занею поплентався незвісний чередар, простоволосий (К. Гриневичева);
Гурт чередарів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me