череда

ЧЕРЕДА́¹, и́, ж.

Гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом.

Невсипуща господиня Гаїнка давно вже встала вдвох із матір'ю, відігнала корову до череди (Б. Грінченко);

Партизанські пастухи гнали з степових маєтків отари овець, череди волів та робочих верблюдів (О. Гончар);

Цілі табуни коней, череди худоби і овець – оце разом з людьми виводили турки і татари з нашої держави (О. Маковей);

Ідучи окрайком грабового бору, замітили [прочани] .. чималу череду свиней (Д. Мордовець);

Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда (М. Коцюбинський);

* У порівн. А там за Россю, на роздолі, попід горами й по долинах розсипались, як та череда, невеличкі біленькі міщанські хатки (І. Нечуй-Левицький);

// Група тварин, риб і т. ін. одного виду, які тримаються разом; зграя, косяк.

По самій поверхні гладкого, кришталевого дзеркала звільна, поважно плила ціла череда невеличких кленів (І. Франко);

// перен., розм. Велика, неорганізована група людей, які разом кудись ідуть, прямують і т. ін.; юрба.

– Чи ви пак знаєте, де ваша Мелашка? Це ж наша Палазя розгубила свою череду десь по Києві. Водила, водила, поки доводилась (І. Нечуй-Левицький);

// перен., чого, розм. Маса, велика кількість чого-небудь скупченого, розташованого в одному місці.

Устало веселеє сонце, Розбіглась хмарок череда (Дніпрова Чайка);

Що за кладовища техніки, що за череди залізних важких громадин розбрелись від Дунаю до самого Балатона? То пісочно-жовті, то обгоріло-чорні “пантери”, “тигри” обростають бур'янами вище гусениць... (О. Гончар);

// перен. Ряд чого-небудь подібного одне до одного.

Вона [Параска] сама чула, як та правда кидалась під її серцем, як вона не раз радісну череду думок повертала у люту тугу (Панас Мирний);

Нехай душа не хмариться гіркотою! Пройшла віків повільна череда (Л. Костенко);

// у знач. присл. чередо́ю. Один за одним, ряд за рядом.

Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (М. Коцюбинський);

Гейко відчув, що хвилі, які біжать до берега чередою, вже не допомагають йому, а навіть перешкоджають (Д. Ткач);

Сумною чередою тяглись роки злигоднів і наполегливої праці (О. Довженко);

У ті дні суцільною чередою назустріч тим, хто їхав у район аварії, сунули вантажівки з коровами (Ю. Щербак);

Сонливі, походні думи та мрії, невиразні і мінливі, як у небі хмари, потягнулися в голові довгою нудотною чередою (С. Васильченко).

ЧЕРЕДА́², и́, ж.

Вид однорічних трав'янистих рослин родини складноцвітих, що використовуються в медицині.

Череду зберігають у ящиках, викладених папером (з наук. літ.);

Череда – медоносна рослина, належить до пізніх медоносів (з наук.-попул. літ.).