черевце
ЧЕРЕВЦЕ́, я́, с.
1. Зменш.-пестл. до че́рево.
Спина у миші коричнева, а черевце і лапки білі (О. Копиленко);
На воду сплив срібний короп по лікоть завдовжки і перевернувся догори черевцем (П. Панч);
З часом він напхав черевце, одгодував пику, полюбив спати, а за нього щоб працювали інші (Ю. Яновський);
Сидорчук стояв виструнчившись, і його черевце солідно звисало над столом (Ю. Бедзик).
2. Частина тіла членистоногих тварин, що йде за грудьми.
На високу билину видряпався вусатий коник з жовтим черевцем (О. Донченко);
Черевце комах складається з кількох сегментів, кількість яких у різних видів не однакова, але не перевершує десяти (з наук. літ.);
У всьому світі щорічно виловлюють близько 1 млн. тонн річкових раків, креветок і крабів, що живуть у морях. Їх дуже цінують за смачне й поживне м'ясо клішень і черевця (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- черевце — див. черево Словник синонімів Вусика
- черевце — черевце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири черевця́ Орфографічний словник української мови
- черевце — -я, с. 1》 Зменш.-пестл. до черево. 2》 Задня частина тіла у членистоногих тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черевце — ЧЕРЕВЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до че́рево. Спина у миші коричнева, а черевце і лапки білі (Коп., Як вони.., 1948, 22); На воду сплив срібний короп по лікоть завдовжки і перевернувся догори черевцем (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
- черевце — Че́рево, -ва с. 1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38. 2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. І. 224, 228. 3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. І. 148. ум. черевко́, черевце. Словник української мови Грінченка