1. Словник української мови Грінченка

черевце

Че́рево, -ва

с.

1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38.

2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. І. 224, 228.

3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. І. 148. ум. черевко́, черевце.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черевце — див. черево Словник синонімів Вусика
  2. черевце — ЧЕРЕВЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до че́рево. Спина у миші коричнева, а черевце і лапки білі (О. Копиленко); На воду сплив срібний короп по лікоть завдовжки і перевернувся догори черевцем (П. Словник української мови у 20 томах
  3. черевце — черевце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири черевця́ Орфографічний словник української мови
  4. черевце — -я, с. 1》 Зменш.-пестл. до черево. 2》 Задня частина тіла у членистоногих тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. черевце — ЧЕРЕВЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до че́рево. Спина у миші коричнева, а черевце і лапки білі (Коп., Як вони.., 1948, 22); На воду сплив срібний короп по лікоть завдовжки і перевернувся догори черевцем (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах