1. Словник української мови у 20 томах

черконути

ЧЕРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр.

Підсил. до черкну́ти.

Він черконув раз, сірник зламався, він спробував удруге – і знову не припалив (І. Муратов);

Як тут хлопчику любо, Як ласкаво кругом!.. Біла чаєчка чуба Черконула крилом (В. Бичко);

Кіндрат не вспів одскочить, як збожеволілий від болі кабанище черконув його кливаком [іклом] по нозі (Д. Мордовець);

Стиснувши в кулак ліву руку та вигнувши серпом великого пальця, він навідліг, різко і недбало черконув великим гострим нігтем, навхрест перекреслюючи на картині обличчя дівчини (В. Козаченко);

Черконемо спочатку про опіум, про духовну сивуху. Чи їх гумор розвіває? Їй-богу, розвіває! (О. Ковінька).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черконути — черкону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. черконути — -ну, -неш, док., однокр. Підсил. до черкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. черконути — ЧЕРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до черкну́ти. Він черконув раз, сірник зламався, він спробував удруге — і знову не припалив (Мур., Бук. повість, 1959, 27); Як тут хлопчику любо, Як ласкаво кругом!.. Словник української мови в 11 томах
  4. черконути — Черконути, -ну, -неш гл. То-же, что и черкнути, но съ большей силой. Як підскаче та черконе шаблею! Рудч. Ск. II. 77. Словник української мови Грінченка