черниця
ЧЕРНИ́ЦЯ¹, і, ж.
Жін. до черне́ць.
Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т. Шевченко);
[Одарка:] Не знаю, як я з жалю не вмерла. .. Прийде вечір, дівчата зберуться на вулицю, співають, сміються, а у мене й охоти нема – ні до пісень, ні до жартів... Так вже мене всі й прозвали черницею (М. Кропивницький);
* У порівн. З хати, мов черниця, вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови, під застиглими очима плямами залягає темнота (М. Стельмах).
ЧЕРНИ́ЦЯ², і, ж., розм.
Те саме, що чорни́ця.
В кухні Гольдбаумів на стільниці насипана купа черниць, свіжо закуплених на торзі (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- черниця — ЧЕРНИЦЯ – ЧОРНИЦЯ Черниця, -і, ор. -ею. Монахиня. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т.Шевченко). Чорниця. Чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (А.Шиян). Літературне слововживання
- черниця — [чеирниц'а] -ц'і, ор. -цеийу (монашка) Орфоепічний словник української мови
- черниця — черни́ця 1 іменник жіночого роду, істота монахиня черни́ця 2 іменник жіночого роду ягода розм. Орфографічний словник української мови
- черниця — I -і. Жін. до чернець. Постригтися в черниці. II -і, ж., розм. Те саме, що чорниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черниця — ЧЕРНИ́ЦЯ, МОНА́ШКА, МОНА́ХИНЯ, МА́ТУШКА заст., ХРИСТО́ВА СЕСТРА́ (НЕВІ́СТА) заст., ЧОРНОРИ́ЗКА заст., ЧОРНОРЯ́СНИЦЯ заст.; СЕСТРА́, ЗАТВО́РНИЦЯ (ЗАТВІ́РНИЦЯ). Словник синонімів української мови
- черниця — Черни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- черниця — ЧЕРНИ́ЦЯ¹, і, ж. Жін. до черне́ць. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Шевч., І, 1963, 128); [Одарка:] Не знаю, як я з жалю не вмерла. .. Словник української мови в 11 томах