черниця

ЧЕРНИ́ЦЯ, МОНА́ШКА, МОНА́ХИНЯ, МА́ТУШКА заст., ХРИСТО́ВА СЕСТРА́ (НЕВІ́СТА) заст., ЧОРНОРИ́ЗКА заст., ЧОРНОРЯ́СНИЦЯ заст.; СЕСТРА́, ЗАТВО́РНИЦЯ (ЗАТВІ́РНИЦЯ). (Матушка гуменя:) І я до тебе пригляджуся, чи годна ти черницею бути, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний); Ганна, одягнена майже в усе чорне, нагадує монашку (В. Собко); Глянувши на Юлю суворими і змученими очима, тихо, як монахиня, (жінка) сказала: — Пан комендант наказав, щоб ви йшли приймати ванну (Григорій Тютюнник); На другий день, на світанні, попрощалася з батьком й пішла з старим монахом у монастир. Десять літ пробула затворницею (Є. Кравченко). — Пор. черне́ць.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черниця — ЧЕРНИЦЯ – ЧОРНИЦЯ Черниця, -і, ор. -ею. Монахиня. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т.Шевченко). Чорниця. Чагарник родини брусничних з чорними їстівними ягодами. Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці (А.Шиян). Літературне слововживання
  2. черниця — [чеирниц'а] -ц'і, ор. -цеийу (монашка) Орфоепічний словник української мови
  3. черниця — ЧЕРНИ́ЦЯ¹, і, ж. Жін. до черне́ць. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т. Шевченко); [Одарка:] Не знаю, як я з жалю не вмерла. .. Словник української мови у 20 томах
  4. черниця — черни́ця 1 іменник жіночого роду, істота монахиня черни́ця 2 іменник жіночого роду ягода розм. Орфографічний словник української мови
  5. черниця — I -і. Жін. до чернець. Постригтися в черниці. II -і, ж., розм. Те саме, що чорниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. черниця — Черни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. черниця — ЧЕРНИ́ЦЯ¹, і, ж. Жін. до черне́ць. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Шевч., І, 1963, 128); [Одарка:] Не знаю, як я з жалю не вмерла. .. Словник української мови в 11 томах