чернець

ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.; БРАТ (член релігійного братства); ЗАТВО́РНИК (ЗАТВІ́РНИК) (той, хто не лишає своєї келії, не спілкується з людьми); СХИ́МНИК (той, хто прийняв схиму — найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві). Павло Гречаний про місяць нічого не второпав, а затямив так, що чернець — то звичайнісінький собі монах, який, як тільки появиться в Троянівці, то й настане кінець світу (Григорій Тютюнник); Маркерій мовчав, через плече з ненавистю поглядаючи на зжовклого занудливого ченчика (П. Загребельний); Ой ти сестро, здорова будь, а я іду в Божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати (П. Чубинський); — Його дочка не вмерла, і старий проказував свої останні мислі тихому каптурникові, домініканцеві (О. Ільченко); Десь там у кляшторі За часу їдного Сповідав законник Панка молодого (С. Руданський); Капридінос став потайним чернечим агентом для приставки пляшок з усяким добром для чорноризців (І. Нечуй-Левицький); — Що ж, може, тебе у ченці постригти? — спитав раптом Хмельницький, розправляючи плечі і зводячи зір на Юрка. — Не було в моєму роду чорнорясників, ти перший будеш (Н. Рибак); Сплітки тут, сварки, заздрість. І ігумен дурень, і економ шахрай — і, послухаєш, кожен з "братів" злодій і розбійник (М. Коцюбинський); Батечки, скільки-то напастей і спокус зазнавали святі затворники від лукавих чортів, перевтілених і багатих вельмож з повними жменями золота й самоцвітів (П. Козланюк); В чорному, з білими хрестами, пройшов через цвинтар схимник, закритий до очей каптуром (П. Кочура).

ЧЕРНИ́ЦЯ, МОНА́ШКА, МОНА́ХИНЯ, МА́ТУШКА заст., ХРИСТО́ВА СЕСТРА́ (НЕВІ́СТА) заст., ЧОРНОРИ́ЗКА заст., ЧОРНОРЯ́СНИЦЯ заст.; СЕСТРА́, ЗАТВО́РНИЦЯ (ЗАТВІ́РНИЦЯ). (Матушка гуменя:) І я до тебе пригляджуся, чи годна ти черницею бути, у Христові невісти постригтися (Панас Мирний); Ганна, одягнена майже в усе чорне, нагадує монашку (В. Собко); Глянувши на Юлю суворими і змученими очима, тихо, як монахиня, (жінка) сказала: — Пан комендант наказав, щоб ви йшли приймати ванну (Григорій Тютюнник); На другий день, на світанні, попрощалася з батьком й пішла з старим монахом у монастир. Десять літ пробула затворницею (Є. Кравченко). — Пор. черне́ць.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чернець — Як треба відмінювати слово чернець? А отак: родовий – ченця, орудний – ченцем (і далі). У множині також ченці, а не чернеці, як дехто каже й пише. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. чернець — Монах, брат, чорноризець, законник, жм. каптурник, (вищої ранґи) схимник, (у скиті) скитник, (католицький) капуцин, (буддистський) дервіш, (тібетський) лама, (ісламський) факір, ченчик, черчик Словник синонімів Караванського
  3. чернець — [чеирнец'] чеин'ц'а, ор. чеинцем, м. (на) чеинцев'і/чеин'ц'у, мн. чеин'ц'і, чеин'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця́, діал. черця́, ч., мн. ченці́, і́в діал. черці́. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Бере письмо святе в руки, Голосно читає... Словник української мови у 20 томах
  5. чернець — черне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. чернець — Чернець святці розгортає, а на молодицтво поглядає. І чернці не є святими. Чернецька злоба до гроба. Про злопам'ятних чернців. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. чернець — ченця, діал. черця; мн. ченці, діал. черці. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. || перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. чернець — Черне́ць, ченця́, ченце́ві, че́нче! ченці́, -ці́в і рідше черця́, черце́ві; черці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця́, діал. черця́, мн. ченці́, діал. черці́. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Словник української мови в 11 томах
  10. чернець — Чернець род. п. черця, ченця, мн. ченці. 1) Монахъ. Ном. № 13445. Чорт не плаче, коли чернець скаче. Ном. Ченці, попи і крутопопи. Котл. Ен. III. 42. 2) Одинокая кегля, стоящая на чертѣ «города» при игрѣ въ скраклі. КС. 1887. VII. 477. 3) раст. Словник української мови Грінченка