1. Словник української мови у 20 томах

чернець

ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця́, діал. черця́, ч., мн. ченці́, і́в діал. черці́.

Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах.

Бере письмо святе в руки, Голосно читає... А думкою чернець старий Далеко літає (Т. Шевченко);

– Ченці звали мене у монастир, бо я таки й письменний собі трошки (П. Куліш);

По привітаннях і благословенствах начальниця запитала побожного черця: відки він, чи справді з Тебаїди? (І. Франко);

* У порівн. Мій боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! .. Інше, зламане хуртиною [хуртовиною] і опалене блискавкою, стоїть собі край дороги, як чернець; там трухлявий пень схилився, як той старець з торбою (О. Стороженко);

// перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям.

Одразу задзвеніло в ушах, задзвеніло ясно, як тоді колись уночі несподівано у вікно, в мою кімнату: – Ви оце не спали іще, книжник і чернець?.. (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чернець — Як треба відмінювати слово чернець? А отак: родовий – ченця, орудний – ченцем (і далі). У множині також ченці, а не чернеці, як дехто каже й пише. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. чернець — Монах, брат, чорноризець, законник, жм. каптурник, (вищої ранґи) схимник, (у скиті) скитник, (католицький) капуцин, (буддистський) дервіш, (тібетський) лама, (ісламський) факір, ченчик, черчик Словник синонімів Караванського
  3. чернець — [чеирнец'] чеин'ц'а, ор. чеинцем, м. (на) чеинцев'і/чеин'ц'у, мн. чеин'ц'і, чеин'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. чернець — черне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чернець — Чернець святці розгортає, а на молодицтво поглядає. І чернці не є святими. Чернецька злоба до гроба. Про злопам'ятних чернців. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. чернець — ченця, діал. черця; мн. ченці, діал. черці. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. || перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
  8. чернець — Черне́ць, ченця́, ченце́ві, че́нче! ченці́, -ці́в і рідше черця́, черце́ві; черці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця́, діал. черця́, мн. ченці́, діал. черці́. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Словник української мови в 11 томах
  10. чернець — Чернець род. п. черця, ченця, мн. ченці. 1) Монахъ. Ном. № 13445. Чорт не плаче, коли чернець скаче. Ном. Ченці, попи і крутопопи. Котл. Ен. III. 42. 2) Одинокая кегля, стоящая на чертѣ «города» при игрѣ въ скраклі. КС. 1887. VII. 477. 3) раст. Словник української мови Грінченка