чернецтво
ЧЕРНЕ́ЦТВО, а, с.
1. Аскетичний спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях.
Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити, як мало він тямить у святім письмі, в чернецтві і в самій християнській вірі (І. Франко);
– Нема в мене й хисту до цього, та й потягу не маю до чернецтва (І. Нечуй-Левицький).
2. збірн. Те саме, що чо́рне духівни́цтво; ченці.
Православне духовенство, в тому числі і чернецтво, не було цілком однорідним. Нижчі верстви його стояли ближче до міської бідноти, а вище духовенство, навпаки, було тісно зв'язане з міською знаттю (з наук. літ.);
1 липня 1888 року розпочав Роман Шептицький свій новіціат у Добромильському монастирі. В чернецтві прийняв ім'я Андрей (із журн.).
Значення в інших словниках
- чернецтво — Те саме, що духівництво чорне Словник церковно-обрядової термінології
- чернецтво — черне́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чернецтво — -а, с. 1》 Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. 2》 збірн. Ченці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чернецтво — Черне́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чернецтво — ЧЕРНЕ́ЦТВО, а, с. 1. Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити... Словник української мови в 11 томах
- чернецтво — Чернецтво, -ва с. 1) Монашество. 2) соб. монахи. К. ПС. 119. Словник української мови Грінченка