1. Словник української мови в 11 томах

чернецтво

ЧЕРНЕ́ЦТВО, а, с.

1. Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях.

Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити, як мало він тямить у святім письмі, в чернецтві і в самій християнській вірі (Фр., IV, 1950, 153);

— Нема в мене й хисту до цього, та й потягу не маю до чернецтва (Н.-Лев., IV, 1956, 322).

2. збірн. Ченці.

Православне духовенство, в тому числі і чернецтво, не було цілком однорідним. Нижчі верстви його стояли ближче до міської бідноти, а вище духовенство, навпаки, було тісно зв’язане з міською знаттю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 478).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чернецтво — Те саме, що духівництво чорне Словник церковно-обрядової термінології
  2. чернецтво — ЧЕРНЕ́ЦТВО, а, с. 1. Аскетичний спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити... Словник української мови у 20 томах
  3. чернецтво — черне́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. чернецтво — -а, с. 1》 Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. 2》 збірн. Ченці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чернецтво — Черне́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чернецтво — Чернецтво, -ва с. 1) Монашество. 2) соб. монахи. К. ПС. 119. Словник української мови Грінченка