чернь

ПРОСТО́ЛЮД заст. (люди, що належали до непривілейованих верств суспільства; з погляду привілейованих верств — з відтінком зверхності, зневажливості), ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, ПРОСТОНАРО́ДДЯ, ПРОСТОТА, ПРОСТА́ЦТВО, ЧЕРНЬ зневажл., ПЛЕБС зневажл., ГОЛО́ТА зневажл., БИ́ДЛО зневажл.; ХЛО́ПСТВО, МУЖИ́ЦТВО (про селян). У королівському палаці столи були накриті на п'ять тисяч кувертів, на площах для простолюду стояли бочки з пивом (з газети); — Сам він українець, а цікавиться долею польського простолюддя (Р. Іваничук); Ці епіграми передавались з уст в уста по всьому Пітеру, навіть серед простонароддя (О. Ільченко); Щонеділі, щосвята, а часом і серед будня, щоб не одстати од вельможного сусіди, бенкетує тут (у шинку) п'яне море темної простоти... (Панас Мирний); Чом тобі не рай? Ти, паноче, гріш збирай, А простацтво злісне Знов тягне ярмо залізне (переклад М. Зерова); Як втлумачити бурхливій черні, що ніяка небезпека їм не загрожує і що від походу вона матиме тільки прибуток (З. Тулуб); Ні, ні! — цього модного тепер солоденького запобігання перед плебсом доктор Драгомирецький ніяк не сприймав (Ю. Смолич); Заклопотана голота, зіщулившись од холоду, підтюпцем протискувалась серед шляхетно вбраних пань та панів (О. Досвітній); Панської худоби доглядав панок-ляшок Оношко, дуже лютий до хлопів-бидла (Д. Мордовець); Москвофільство панувало по всіх селах і містечках повіту, його підтримувало майже все, очолюване священиками-москвофілами, хлопство (Д. Бедзик); Кріпацька старшина пішла на всі боки судити безглузде мужицтво (Панас Мирний).

КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит.; СВИЩ, СВІЯ́ЗЬ, ЧЕРНЬ, ЧЕРНЮ́К (дикий птах цієї породи); КРИ́ЖЕНЬ, КРИЖА́К діал., КРЯ́КВА діал. (великий дикий птах); ЧИ́РКА, ЧИРО́К (малий дикий птах); ШИЛОХВІ́СТ (ШИЛОХВІ́СТЬ рідше), ШЕЛИ́ХВІСТ розм. (птах цієї породи, що має видовжений тулуб з голчастим хвостом). По хлівцях гуси ґеґекають, качки кахкають (Г. Квітка-Основ'яненко); Низько над водою шугали зграями білі крячки (Ю. Мушкетик); Вутя йде, вутенят веде (М. Кропивницький); Гуси й вутки, всяк те зна, Водоплаваюча птиця, В основному неземна... (С. Воскрекасенко); Ой ходила понад воду та й кликала тасю (пісня); Жирують табуни крижів, свіязів, заклопотаних чирят (О. Копиленко); Якось, блукаючи над Унавою влітку, Необережно підбив я чернюка (М. Рильський); Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (з газети); Над самою землею до поліських боліт билися косяки качок: крижаків, чирок, норців (С. Скляренко); Він знав — це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка (В. Собко); Муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чернь — ур., простолюд, плебс, у. лобурня, голота, (- селян) мужицтво, хлопство Словник синонімів Караванського
  2. чернь — Безголосий, бидло, гречкосій, колгосник, кріпак, мужва, мужик, підніжок, раб, смерд (іст.) хлоп Фразеологічні синоніми: варшавське сміття (образно); грязь Москви (Шевченко) Словник синонімів Вусика
  3. чернь — [черн'] -н'і, ор. -н'у Орфоепічний словник української мови
  4. чернь — 1. голота, голодранство, гультіпацтво, сірома, сіромашня, харпатство, злидарня, див. пролетаріят, бідняк 2. це чорнило золотарське моск. голота Словник чужослів Павло Штепа
  5. чернь — ЧЕРНЬ, і, ор. ю, ж. 1. Сплав із срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовують для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. Словник української мови у 20 томах
  6. чернь — чернь 1 іменник жіночого роду сплав із срібла, свинцю, сірки, який використовується для художнього оздоблення металевих виробів; одяг чорного кольору — арх.; чорні нитки; чорна вугільна фарба) чернь 2 іменник жіночого роду простолюд) збірн., зневажл. Орфографічний словник української мови
  7. чернь — Голота, простолюд Словник застарілих та маловживаних слів
  8. чернь — -і, ж. 1》 Сплав із срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. || Художня обробка металу, за якої гравійований на ньому малюнок заповнюється таким сплавом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чернь — ЧЕРНЬ, і, ж. 1. Сплав з срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. Для більшої мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка являє собою особливий сплав темно-сірого кольору. Словник української мови в 11 томах
  10. чернь — Чернь, -ні ж. 1) Черный цвѣтъ, черная одежда. Шо в черницях добре жити, лехко ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, що в черні ходити Грин. III. 376. 2) Черныя нитки. Я тебе, біле, черню потчу. Чуб. V. 489. 3) Чернь, простой народъ. Словник української мови Грінченка