чернь
ЧЕРНЬ, і, ж.
1. Сплав з срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів.
Для більшої мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка являє собою особливий сплав темно-сірого кольору. Готується він з однієї частини срібла, двох частин міді, трьох частин олова і невеличкої дози сірки (Укр. золотарство.., 1970, 37);
// Художня обробка металу, при якій гравійований на ньому малюнок заповнюється таким сплавом.
Чернь як один з технічних прийомів ювелірного мистецтва Київської Русі була відома староруським майстрам ще з Х ст. (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 76);
У великих містах древньої Русі існували найрізноманітніші види ремесла: ковальсько-слюсарна і зброярська справа, обробка міді, срібла і золота.., чернь, позолота і інкрустація (Іст. УРСР, І, 1953, 67);
// Гравіювання, декоративне оздоблення, візерунки, нанесені таким способом на металеву поверхню виробу.
Він довго крутив його [кинджал] в руках, то виносячи на світло, то прикладаючи до бока, то закладаючи в срібні піхви, оздоблені бездоганною черню (Добр., Очак. розмир, 1965, 416);
Восени 1896 року Нестор повернувся з канікул до Києва й подарував Лесі Українці кинджал, оздоблений сріблом і черню (Веч. Київ, 9.XII 1970, 2).
2. заст. Чорний колір чого-небудь; чорнота.
Що в черницях добре жити, Легко ділечко робити. Тільки, ненько, досадненько, Що в черні ходити (Укр. нар. пісні, І, 1964, 466).
3. спец. Чорна вугільна фарба органічного походження.
4. перев. зневажл. Простий народ, низи суспільства.
Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Стор., I, 1957, 378);
[Круста:] Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь (Л. Укр., II, 1951, 403);
Міщани й чернь напередодні закрили колючими рогатками всі виїзди з містечка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 291);
// Рядові представники якого-небудь громадського середовища, суспільної верстви.
[Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба не варваризм, ..не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків (Голов., Поезії, 1955, 259);
Старожитні козаки, що з предку-віку козаками бували, військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно (П. Куліш, Вибр., 1969, 117);
// Духовно обмежене середовище, маса, верства і т. ін., позбавлена високих помислів і бажань.
В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми "Слепая"] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 106);
Голубко Музо! Годі сумовати [сумувати] Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом вцяцьковує палати — Од світу правди сховища мізерні (П. Куліш, Вибр., 1959, 366).
5. Цінний птах родини качиних.
В осінньо-зимовий період тут [у Дністровській заплаві] збираються ниркові качки, морська і чубата чернь, гоголі. А білоока чернь тут і гніздиться (По заповідних місцях.., 1960, 189).
Значення в інших словниках
- чернь — ур., простолюд, плебс, у. лобурня, голота, (- селян) мужицтво, хлопство Словник синонімів Караванського
- чернь — Безголосий, бидло, гречкосій, колгосник, кріпак, мужва, мужик, підніжок, раб, смерд (іст.) хлоп Фразеологічні синоніми: варшавське сміття (образно); грязь Москви (Шевченко) Словник синонімів Вусика
- чернь — [черн'] -н'і, ор. -н'у Орфоепічний словник української мови
- чернь — 1. голота, голодранство, гультіпацтво, сірома, сіромашня, харпатство, злидарня, див. пролетаріят, бідняк 2. це чорнило золотарське моск. голота Словник чужослів Павло Штепа
- чернь — ЧЕРНЬ, і, ор. ю, ж. 1. Сплав із срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовують для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. Словник української мови у 20 томах
- чернь — чернь 1 іменник жіночого роду сплав із срібла, свинцю, сірки, який використовується для художнього оздоблення металевих виробів; одяг чорного кольору — арх.; чорні нитки; чорна вугільна фарба) чернь 2 іменник жіночого роду простолюд) збірн., зневажл. Орфографічний словник української мови
- чернь — Голота, простолюд Словник застарілих та маловживаних слів
- чернь — -і, ж. 1》 Сплав із срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. || Художня обробка металу, за якої гравійований на ньому малюнок заповнюється таким сплавом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чернь — ПРОСТО́ЛЮД заст. (люди, що належали до непривілейованих верств суспільства; з погляду привілейованих верств — з відтінком зверхності, зневажливості), ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, ПРОСТОНАРО́ДДЯ, ПРОСТОТА, ПРОСТА́ЦТВО, ЧЕРНЬ зневажл., ПЛЕБС зневажл., ГОЛО́ТА зневажл. Словник синонімів української мови
- чернь — Чернь, -ні ж. 1) Черный цвѣтъ, черная одежда. Шо в черницях добре жити, лехко ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, що в черні ходити Грин. III. 376. 2) Черныя нитки. Я тебе, біле, черню потчу. Чуб. V. 489. 3) Чернь, простой народъ. Словник української мови Грінченка