чернь

ЧЕРНЬ, і, ор. ю, ж.

1. Сплав із срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовують для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів.

Для більшої мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка являє собою особливий сплав темно-сірого кольору. Готується він з однієї частини срібла, двох частин міді, трьох частин олова і невеличкої дози сірки (з наук. літ.);

// Художнє оброблення металу, при якому гравійований на ньому малюнок заповнюють таким сплавом.

Чернь як один із технічних прийомів ювелірного мистецтва Київської Русі була відома староруським майстрам ще з Х ст. (з наук. літ.);

У великих містах давньої Русі існували найрізноманітніші види ремесла: ковальсько-слюсарна і зброярська справа, обробка міді, срібла і золота.., чернь, позолота й інкрустація (з наук. літ.);

// Гравіювання, декоративне оздоблення, візерунки, нанесені таким способом на металеву поверхню виробу.

Він довго крутив його [кинджал] в руках, то виносячи на світло, то прикладаючи до бока [боку], то закладаючи в срібні піхви, оздоблені бездоганною черню (С. Добровольський);

Восени 1896 року Нестор повернувся з канікул до Києва й подарував Лесі Українці кинджал, оздоблений сріблом і черню (з газ.).

2. заст. Чорний колір; одяг чорного кольору.

Що в черницях добре жити, Легко ділечко робити. Тільки, ненько, досадненько, Що в черні ходити (з народної пісні);

// Чорні нитки.

Я тебе, біле, черню потчу (Сл. Б. Грінченка).

3. спец. Чорна вугільна фарба органічного походження.

Фарбувати черню.

4. перев. зневажл. Простий народ, низи суспільства; простолюд.

Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (О. Стороженко);

[Круста:] Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь (Леся Українка);

Міщани й чернь напередодні закрили колючими рогатками всі виїзди з містечка (П. Панч);

Водночас дедалі актуальнішим ставало завдання усмирення “бунтівників”, “черні”, тобто соціальних низів, рух яких набував загрозливого характеру (із журн.);

// Рядові представники якого-небудь громадського середовища, суспільної верстви.

[Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній – хіба не варваризм, .. не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків (С. Голованівський);

Старожитні козаки, що з предку-віку козаками бували, військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно (П. Куліш);

Рядове, просте козацтво, так звана чернь,кривим оком дивилась на те, що старшина все прибирає до своїх рук, не тільки владу, але й кращі ґрунти, “луги й луки”, та чим далі, все більше робиться замкненою кастою, куди доступ давали не тільки військові заслуги, але й знатне походження (шляхетство), багатство, зв'язки (з наук. літ.);

// Духовно обмежене середовище, маса, верства і т. ін., позбавлена високих помислів і бажань.

В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми “Слепая”] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (з наук. літ.);

Голубко Музо! Годі сумовати [сумувати] Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом вцяцьковує палати – Од світу правди сховища мізерні (П. Куліш);

За Сковородою: нечестива чернь може торкнутися тіла Христового, Але почерпнути смислу Божого дурна чернь не може (В. Дрозд).

5. Цінний птах родини качкових.

В осінньо-зимовий період тут [у Дністровській заплаві] збираються ниркові качки, морська і чубата чернь, гоголі. А білоока чернь тут і гніздиться (з наук.-попул. літ.);

Найбільш масовим [у заповіднику “Дунайські плавні”] є крижі, керозень (сіра качка) та білоока чернь (чорнушка), лиски (з газ.).