черпати

ЧЕРПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без дод.

1. Набирати, діставати якусь рідину або сипку масу, захоплюючи їх чим-небудь (перев. знизу, з глибини чогось).

– Мати ж моя мила, Де Настусю діла? – Пішла до криниці Черпати водиці (П. Чубинський);

Титарка налила варенухи в миски. Молодиці черпали з мисок ложками й пили (І. Нечуй-Левицький);

Весь ярмарок, згоряючи від спраги, черпає з нього [Дніпра] пригорщами, кухлями, тисячами відер, а в ньому не меншає анітрохи (О. Гончар);

// При переміщенні по воді, болотистій, піщаній або сніговій поверхні набирати куди-небудь (у корпус, кузов, у взуття і т. ін.) якоїсь рідини або сипкої маси.

Черпаючи бортом воду, ледве-ледве доліз він [пароплав] до Севастополя, і то на буксирі під кінець (Леся Українка);

Химочка так різко крутнувся, що аж кошелі злетіли вгору. Ввібравши голову в плечі, прудко побіг в бік базару, і кошелі летіли за ним. Довга шинеля черпала полами сніг, з-під валянок вилітало ошмаття снігу (А. Дімаров);

* Образно. Ху-у-у! Широкі груди черпають повітря повними жменями (П. Козланюк).

2. перен. Брати, здобувати, запозичувати щось із чого-небудь, від когось.

Коста Хетагуров багато черпав із стародавнього осетинського епосу для своєї творчості (П. Тичина);

Матеріали для своїх книг письменники здебільшого черпали безпосередньо в цехах заводів, шахтах, у депо, на полях колгоспів, у школах – скрізь, де творилося нове життя (з навч. літ.);

Українство має і щедро черпати зі скарбниці світового досвіду, і збагачувати загальнолюдські цінності матеріальної й духовної культури власною творчістю (з газ.);

// Здобувати підтримку, наснагу в чомусь; набиратися сил, натхнення, використовуючи якний-небудь досвід.

Нічого іншого не чекав Щорс почути від своїх прекрасних бійців. У них завжди черпав він свою силу й віру в перемогу (О. Довженко);

Так отим же ми й багаті, Що черпає брат у брата Досвід, силу, щастя теж (П. Усенко).