черствіти

ЧЕ́РСТВІТИ, ію, ієш, недок.

1. тільки 3 ос. Ставати черствим (у 1 знач.).

Хліб черствіє повільніше, якщо загорнути його в чистий білий папір або тканину (з газ.);

– Яка то ще весна буде, – пригадує Васько мамині слова. – Да-а, без дощу земля черствіє (М. Зарудний);

Частину зоставив на другий раз, бо зробився скупий собі самому і також передбачливий, мов старичок або вивірка. Але скибку він спожив! – спожив, бачачи, що хліб висох і зачав черствіти. Скоро пропаде, – то краще вже підкріплятись, поки можна (В. Барка).

2. перен. Ставати черствим (у 2 знач.).

Слухаючи доповідь Лубенця, Силін думав: чому іноді й хороші люди стають пасивними, черствіють, починають топ-татися навколо свого “я” (П. Автомонов);

Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і як цей спогад зогрівав його серце! Але потім, у пеклі війни, чим далі, тим більше черствіло серце, і спогад цей блякнути став (А. Головко);

Свідомість людини, штучно відділена від матері – Природи, втрачає зв'язок із живим джерелом краси, черствіє, стає споживацькою, нечутливою до співстраждання і тонких, творчих доторків прихованого пульсу світового життя (О. Бердник).