чикнути
ЧИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, немо́, нете́, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Однокр. до чи́кати 1.
Роман не зоглядівся, як Соломія чикнула ножицями, одтяла йому .. бурці з одного боку, а потім одшматувала клапоть русявої бороди (І. Нечуй-Левицький);
– Дозволь чикнути собі на пам'ять оцей гарненький локон... (О. Гончар);
– Піймаємо ту птаху в садку та й... – промовила цариця і чикнула себе пальцем по шиї (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чикнути — чикну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- чикнути — -ну, -неш, перех. і неперех., розм. Однокр. до чикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чикнути — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- чикнути — ЧИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, перех. і неперех., розм. Однокр. до чи́кати. Роман не зоглядівся, як Соломія чикнула ножицями, одтяла йому.. бурці з одного боку, а потім одшматувала клапоть русявої бороди (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- чикнути — Чикнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ чикати. Візьмуть, чикнуть ножем пальця. Драг. 2. Словник української мови Грінченка