чилібуха
ЧИЛІБУ́ХА, и, ж., бот.
Вічнозелене дерево родини логанієвих, яке дико росте в тропічних лісах і містить (перев. в насінні, корі й деревині) стрихнін та інші алкалоїди; блювотний горіх.
У джунглях Південної Америки росте чилібуха (блювотний горіх) (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чилібуха — Дерево, кущ або ліана родини логанієвих; зона помірного й субтропічного клімату; бл. 150 видів; містить (переважно у насінні, корі й деревині) стрихнін та ін. алкалоїди; отруйна рослина; має лікувальні властивості. Універсальний словник-енциклопедія