1. Словник української мови у 20 томах

чинбарити

ЧИНБА́РИТИ, рю, риш, наказ. сп. а́р, недок.

Займатися чинбарством.

Літом бив [Денис] качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник);

Сир з молока відтискувати вміє. Шкіри звірячі чинбарить. Руно пряде (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинбарити — див. бити Словник синонімів Вусика
  2. чинбарити — чинба́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. чинбарити — -рю, -риш, недок. Займатися чинбарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чинбарити — Чинба́рити, -ба́рю, -ба́риш, -ба́рять; чинба́р, -ба́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чинбарити — ЧИНБА́РИТИ, рю, риш, недок. Займатися чинбарством. Літом бив [Денис] качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Тют., Вир, 1964, 240). Словник української мови в 11 томах
  6. чинбарити — Чинбарити, -рю, -риш гл. Быть кожевникомъ. Словник української мови Грінченка