чинбар

ЧИНБА́Р, ЧИМБА́Р, я́, ч.

Ремісник, який чинить, обробляє шкіри.

З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях – ковалі, зброярі, теслярі.., чинбарі, ткачі, гончарі (з навч. літ.);

– А що, кажу, Якове, .. будемо з шкурами робити? – Прийшлося чинбаря наняти [найняти], сяк-так вичинили їх уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Панас Мирний);

Саме на Соболях Варя й розважалась, коли їй стукнуло дев'ять років. На Соболі вона ходила до свого дідуся, до батька Трохима Климентовича, відомого богодухівського чинбаря (М. Хвильовий);

Батько Дем'яна [Наливайка] був чинбарем: вичиняв шкіри, обробляв хутро і виготовляв різні ужиткові речі (із журн.);

Тоді я не знав, чим іще, окрім дьогтю, можна мастити взуття. Я знав лише, що взуття – це вже розкіш: в ту пору розрухи чинбарі за ремінь здирали шкуру, і добрі чоботи обходились у двадцять – двадцять п'ять пудів пашні (М. Стельмах);

Вже експонується [в музеї] хазяйство чимбаря, гончара, а в перспективі – хати гребінкаря, ткача, килимаря (з газ.).;

* У порівн. Макар бадляв камеру, розминаючи її пальцями, як чинбар телячу шкіру (Григір Тютюнник);

// Робітник шкіряного виробництва; шкіряник.