чинбар
чинба́р
-я, ч.
Ремісник, який чинить, обробляє шкіри.
|| Робітник шкіряного виробництва; шкіряник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чинбар — ЧИНБА́Р, ЧИМБА́Р, я́, ч. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри. З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях – ковалі, зброярі, теслярі.., чинбарі, ткачі, гончарі (з навч. літ.); – А що, кажу, Якове, .. Словник української мови у 20 томах
- чинбар — чинба́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чинбар — ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Р заст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту — з телячих (А. Словник синонімів української мови
- чинбар — Чинба́р, -ря́, -ре́ві; -барі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чинбар — ЧИНБА́Р, я́, ч. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри. З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях — ковалі, зброярі, теслярі.., чинбарі, ткачі, гончарі (Іст. середніх віків, 1955, 63); — А що, кажу, Якове, .. Словник української мови в 11 томах