1. Словник української мови у 20 томах

чинитися

ЧИНИ́ТИСЯ, ню́ся, нишся, недок.

1. Відбуватися, робитися, діятися.

Вона бачила, що чиниться щось нечуване, і перш од усього злякалась (І. Нечуй-Левицький);

Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. – І де хоч ти там тиняєшся? – зразу повернулась до його [нього] Настя, – не бачиш, що тут таке чиниться? (С. Васильченко);

Великий подвиг чиниться зараз на просторах нашої країни (Ю. Смолич).

2. діал. Робити вигляд, прикидатися.

– Ей, діду! Не чинися глухим, коли тобі не позаступало! (І. Франко);

Стара їмость входила пару разів, тихо, тихесенько прочиняючи двері. Маруся прикривала тоді очі й чинилася сплячою (Г. Хоткевич);

// Видавати себе за когось.

Він чиниться Христос, а йому грішна жінка ноги миє! Як то так? – казали жиди (Сл. Б. Грінченка).

3. Пас. до чини́ти¹.

Здається – чиниться над ним якась тяжка операція, після якої він стане звіриною (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинитися — чинитися (271) — удавати [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. чинитися — Діятися, творитися, робитися, відбуватися, коїтися. Словник синонімів Караванського
  3. чинитися — чини́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. чинитися — -нюся, -нишся, недок. 1》 Відбуватися, робитися, діятися. 2》 діал. Робити вигляд, прикидатися. 3》 Пас. до чинити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чинитися — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  6. чинитися — ЧИНИ́ТИСЯ, ню́ся, нишся, недок. 1. Відбуватися, робитися, діятися. Вона бачила, що чиниться щось нечуване, і перш од усього злякалась (Н.-Лев., I, 1956, 454); Двері рипнули і в хату увійшов тихо Микита. — І де хоч ти там тиняєшся?... Словник української мови в 11 томах
  7. чинитися — Чини́тися, -ню́ся, -нишся гл. 1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. МВ. ІІ. 61. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий. Вх. Зн. 80. 2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди. Канев. у. Словник української мови Грінченка