чиноначальник
ЧИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., заст.
Старший за чином, головний начальник.
А коли патріарх сей, Єремія на ім'я, сам приїхавши на Україну, ще й тут розібрав діло на місці і став рішучо по стороні братства та вийняв [забрав] його з власті владики, – владика Гедеон був тим так гірко розжалений, що удався до свого недавнього ворога, арцибіскупа [архієпископа] львівського – просив, аби той визволив владик із неволі патріаршої. Так з-поміж владик українських став він “чиноначальником відступлення від патріархів” (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиноначальник — чинонача́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- чиноначальник — -а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чиноначальник — ЧИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник. Словник української мови в 11 томах