чиноначальник
ЧИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиноначальник — ЧИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник. А коли патріарх сей, Єремія на ім'я, сам приїхавши на Україну, ще й тут розібрав діло на місці і став рішучо по стороні братства та вийняв [забрав] його з власті владики... Словник української мови у 20 томах
- чиноначальник — чинонача́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- чиноначальник — -а, ч., заст. Старший за чином, головний начальник. Великий тлумачний словник сучасної мови