1. Словник української мови у 20 томах

чирятко

ЧИРЯ́ТКО, а, род. мн. ток, с.

Зменш.-пестл. до чиря́.

[Миколаш:] Ех, проґавив. Сім крижнів і чирятко – під самим носом! (Яків Баш);

Схоплене за тулуб чирятко силкувалось дряпатись своїми маленькими полотенчатими ніжками, дзьобало тупим холоднуватим дзьобиком мого вказівного пальця, не завдаючи ані найменшого болю (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чирятко — чиря́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. чирятко — -а, с. Зменш.-пестл. до чиря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чирятко — ЧИРЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до чиря́. [Миколаш:] Ех, прогавив. Сім крижнів і чирятко — під самим носом! (Баш, П’єси, 1958, 165). Словник української мови в 11 томах