читатися

ЧИТА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Бути доступним для розуміння, легко сприйматися.

Драма – цікаво написана, легко читається... а проте зоставляє якесь чудне враження (Панас Мирний);

Виконані в кольоровому бетоні триметрові паркові скульптури добре читатимуться на тлі старовинних дубів і смерек (з газ.);

У тогочасних парках [ХVІІІ –ХІХ століть], як правило, біля центрального входу, перед головним фасадом приміщення чи палацу планувався так званий партер – рівна, досить велика галявина. Завдяки цьому добре проглядалося саме приміщення, легко “читалася” його архітектура (із журн.).

2. безос. Про наявність бажання або можливості читати (перев. із запереченням).

Сядеш за книжку, мало розваги: не читається, дрімається тільки. Читалось колись (А. Тесленко);

Читається погано – ти заважаєш. Не ти сама (на жаль!) – а думка про тебе (М. Коцюбинський).

3. перен. Виявлятися за якими-небудь ознаками.

Спокій тривалого кохання, що не боїться ні образ, ні людських пересудів і співчуття, читався в рисах її високого чола, в розльоті не по-жіночому суворо зведених брів (Л. Первомайський).

4. Пас. до чита́ти.

Твори Салтикова-Щедріна з інтересом читалися на Україні, мали значний вплив на розвиток української політичної сатири та суспільної думки (з наук. літ.);

І лекції в клубі гарні читаються. І пісні різні співаються (Є. Кравченко);

Складноскорочені слова – загальні назви, які утворені складанням частин основ і читаються по складах, пишуться з малої літери: вуз, загс (з навч. літ.).