читати

ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. що. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане.

На столі лежала книжка у жовтій палітурці, – та сама книжка, котру не раз читає Петрові Жук (Панас Мирний);

– Я вже чула про твою біду, Рустеме, – читав Рустем надряпане напівписаними, напівдрукованими літерами (М. Коцюбинський);

[Варка:] Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю (М. Кропивницький);

* Образно. Убито Олега, убито... О кулі проклятої свист!.. Читає зажурений вітер в руці моїй траурний лист (В. Сосюра);

* У порівн. Нахиливши голову, Максим пильно дивиться в глибінь, мов читає книгу (М. Стельмах);

// Уміти сприймати, розуміти що-небудь написане, надруковане.

Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати! (Панас Мирний);

[Санько:] Ти, Мишко, спершу в школу приходь, хай там читати тебе научать... (С. Васильченко);

Хто більше читає, той більше знає (прислів'я);

// Проводити час за книгою, займатися читанням.

Хлопчик дивиться на неї .. – Се ваші книжки? – вона пита в його [нього]. Нема одказу. – Чи ви любите книжки читати? – Знов нема слова (Марко Вовчок);

– Та годі вже тобі читати! Йди до світлиці та побалакай з нами (І. Нечуй-Левицький);

Вона могла зачинитися в своїй кімнаті, забитися в куточок на ліжку і читати, читати до болю в очах, до запаморочення (В. Козаченко);

// Знайомитися з якимсь твором, рукописом, взагалі творчістю кого-небудь,чиїмось документами.

Коломийок ще не читав (бо тільки що дістав їх), але вже чую, що то мені дуже гарно пахне (М. Коцюбинський);

Гнат, відгорнувши поли шинелі, поліз за документами. Сержант ворушив синіми губами, довго читав їх, нарешті повернув Гнатові (Григорій Тютюнник).

2. що. Промовляти напам'ять (уголос або про себе) який-небудь текст; декламувати.

Місяць світив, внизу тихо шелестіла річка. Нонна-попівна, притулившись до Данькового плеча, стала упівголоса вірші читати... (О. Гончар);

А потім вірші почали читати [діти] Наввипередки: кожному і кожній Хотілось показать своє мистецтво... (М. Рильський).

3. що. Викладати слухачам які-небудь відомості, зміст чого-небудь.

– На яку тему ви приїхали читати лекцію? (Григорій Тютюнник);

В парку систематично читають лекції, влаштовуються зустрічі з передовиками виробництва, письменниками, композиторами (з газ.);

// що. Вести лекційний курс у навчальному закладі.

Тамара закінчила юридичний факультет і скоро захищатиме дисертацію, а тим часом читає лекції (А. Хижняк).

4. що. Відтворювати зміст, значення чого-небудь за знаками, рисками, лініями і т. ін.

Люди не сплять, хоч пора б вже їм спати. Стоять під ворітьми, читають небесні знаки (М. Коцюбинський);

Читати карту;

Читати партитуру;

// Сприймати, засвоювати.

Ці структури живої клітини [молекули РНК] здатні читати інформацію генетичного коду і будувати білки за одержаною від ДНК програмою (із журн.).

5. кого, що і без прям. дод., перен. За якими-небудь слідами, знаками, зовнішніми виявами розпізнавати, розгадувати внутрішній зміст, переживання, події і т. ін.

І в очах тих блискучих, дитячих .. Вна [вона] читала всю повість сумну (І. Франко);

На всіх обличчях думки я читаю (Леся Українка);

Я остовпів. Професор читав у моєму мозкові, ніби в книзі (Ю. Яновський);

Композитор повинен бути глибоким психологом, уміти читати людину, відчувати внутрішню суть того чи іншого життєвого явища (з наук. літ.);

Далеко видно людину в тайзі, хто вміє читати тайгу (О. Довженко).

6. що. Промовляти (вголос або про себе) який-небудь текст, фрази з настановою, повчанням.

“Слава тобі, Христе-Боже! Насилу діждала!” І Отче наш тихо-тихо, Мов крізь сон, читала (Т. Шевченко);

Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно... (Марко Вовчок);

Хлопчик уже не слухав діда і читав коневі всякі причитання: – Ах, ти, блудяга! шибеник! Хіба тобі не добре б було у мене? (Панас Мирний).

(1) Склади́ чита́ти (склада́ти) – оволодівати технікою читання; вчитися читати.

Хлопці вже починали читати склади на подвижних табличках, які розкладав і складав професор (І. Франко);

– Ідеш повз школу – аж гуде, аж реве, – так усі тії склади складають (Б. Грінченко);

Знову прядки гуркотять .. А за столом Маринка Санькові літери показує – склади складають (А. Головко);

(2) Чита́ти псалти́р над ким, по кому – здійснювати обряд читання псалтиря над покійником.

Максим таки як письменний, Було, помагає І на клиросі дякові І псалтир читає Над покойними [покійними] (Т. Шевченко);

Простими польовими квітками убрали діти домовину свого вчителя, білий рушник положили на ноги й по черзі читали псалтир молодими голосами (Г. Хоткевич);

(3) Як (мов, на́че і т. ін.) по Псалтирю́ чита́є – дуже чітко, швидко, без запинки.

Усе мені одказує [Катря], як наче по Псалтирю читає. – Чи ти коли згадувала нас? Згадувала людей? – Я молюся за вас і за всіх людей. – Спасибі. А ти вже мене тепер і трохи не любиш? – Господь повелів усіх любити (Марко Вовчок).

◇ (4) Чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без дод. – дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось.

[Храпко:] А то все що на шармака воно [добро] доводиться [дістається], нетруджена копійка до рук доходить! [Галя:] Та буде вже, папо, цю молитву читати (Панас Мирний);

– Та піди ж та прочитай молитву Солов'їсі. Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левицький);

– І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву! (І. Нечуй-Левицький);

(5) Чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому – дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради.

Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Гончар);

Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор розгнівався і, коли Петро повернувся з купання, прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут);

(6) Чита́ти / прочита́ти між (помі́ж) рядка́ми (рядкі́в) – здогадуватися про прихований зміст написаного, сказаного і т. ін.; розуміти підтекст висловлювання.

Поміж рядками ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

(7) Чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому – повчати кого-небудь.

– Ти що ж, на всю ніч найнялась мені проповіді читати (Григорій Тютюнник);

– Більше ніякої моральної проповіді я йому не читав. Мій Іван і вирівнявся! (із журн.);

– Ви мені, батьку, лекцій не читайте (О. Довженко);

(8) Як (мов, ні́би і т. ін.) з кни́жки (по Псалтирю́) чита́ти (вичи́тувати), зі сл. розказувати, розповідати і т. ін. – без запинки, дуже чітко.

– А казок яких він уміє розказувати .. Чи страшної, чи смішної, – як з книжки читає (Панас Мирний);

Усе мені одказує [Катря], як наче по Псалтирю читає (Марко Вовчок);

О. [отець] Гервасій був чоловік з головою! Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки вичитує, аж зітхнеш, слухаючи (А. Свидницький).