1. Словник синонімів української мови

читати

ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.; ЗАЧИ́ТУВАТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИ (доповідь, настанову тощо). — Док.: ви́голосити, проголоси́ти, промо́вити, проговори́ти, проректи́, ви́ректи, зачита́ти, прочита́ти. Старий Книш з ґанку до народу промову виголошував (А. Головко); Знову співали хором, знову проголошували різні тости (О. Гуреїв); Він виступав на всіх мітингах і зборах, дуже красномовно промовляв (В. Минко); (Евфрозина:) Я наслухала, як він проказував із Антигони Гемонову промову — далебі, я ледве сльози здержати здолала! (Леся Українка); Послів кликнули до громади, І, виповнивши всі обряди, Латин прорік такий приказ (І. Котляревський); Він не пророк, щоб істини ректи (С. Голованівський); — Чи ти волієш на сцену — з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (М. Зеров); Сіла на троні вона (Дідона), в окружному колі вояцькім, Суд вирікала, закони заводила (М. Зеров); Член Військової ради зачитав указ (В. Кучер); Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно... (Марко Вовчок); Олександр знову прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські голови й голоси (М. Стельмах).

ВИКЛАДА́ТИ (вести урок, лекцію, навчати слухачів певної дисципліни), ЧИТА́ТИ, ПОДАВА́ТИ. — Док.: ви́класти, прочита́ти, пода́ти. Кілька свят та неділь викладав він своїм слухачам українську історію (Б. Грінченко); Вчора увечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію (М. Коцюбинський); К. Квітка вважав, що подавати студентам на лекціях можна тільки те, що в даний час точно встановлене наукою (з журналу).

ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИ рідше, ВІРШУВА́ТИ заст., РЕЦИТУВА́ТИ заст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). — Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є. Гуцало); (Орест:) От я знайшов одні вірші. (Любов:) Краще вголос прочитайте, бо я люблю, як ви читаєте вірші (Леся Українка); Він цитував деякі рядки Сосюри й Тичини.. по пам'яті, легко й точно проказував: "На майдані коло церкви..." (Т. Масенко); Він мав звичку вголос прочитувати різні п'єси, особливо написані віршами (Л. Смілянський); Через годину дядько вже сидить на ґанку і віршує Міцкевича (М. Коцюбинський); А як зачне (тато).. рецитувати стародавні вірші, то боки зривати можна (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. читати — Прочитувати, за-, (ще раз) пере-; (неуважно) перебігати очима, (запоєм, романи) човпти; (по складах) слебезувати, складати слова; (вірш) деклямувати; (лекції) викладати; (думки) розгадувати; (молитву) відчитувати, проказувати; (мораль, кому) ІД. Словник синонімів Караванського
  2. читати — Зачитувати, зачитуватися, зубрити, зчитувати, ковтати (перен.), перечитувати, підчитувати, прочитувати Фразеологічні синоніми: читати алілуя; читати апостола; читати Біблію; читати в душі; читати в серцях; читати Євангеліє; читати молитву; читати на сон грядущий; читати отче наш Словник синонімів Вусика
  3. читати — [чиетатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. читати — ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. Словник української мови у 20 томах
  5. читати — чита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. читати — чита́ти : ◊ чита́ти очена́ш → Оченаш ◊ чита́ти па́тер-но́стер → патер-ностер Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. читати — Вичитав йому, як з книжки. Виказав йому усю правду в очі. Хто більше читає, той і більше знає. Значіння, як і сказано. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. читати — (-аю, -аєш) недок.; мол. Пити спиртні напої. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  9. читати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. || Уміти сприймати, розуміти що-небудь написане, надруковане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. читати — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить!... Фразеологічний словник української мови
  11. читати — Чита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. читати — ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і неперех. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. Словник української мови в 11 томах
  13. читати — Чита́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Читать. Батенько йде та в листоньку читає, читаючи та жалібненько ридає. Чуб. І. 174. 2) Считать. Вх. Лем. 483. Словник української мови Грінченка