читати

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить! (Галя:) Та буде вже, папо, цю молитву читати (Панас Мирний); — Та піди ж та прочитай молитву Солов’їсі. Хіба ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Нечуй-Левицький); — І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю молитву! (І. Нечуй-Левицький).

чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) нота́ції (нота́цію, мора́ль) кому. Дорікаючи або лаючи когось, давати настанови, поради. Покликавши прикажчика, Густав Августович взяв його за лікоть і, відвівши в бік від Софії, став читати йому нотацію (О. Гончар); Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор розгнівався і, коли Петро повернувся з купання, прочитав йому сувору нотацію (І. Багмут).

чита́ти / прочита́ти між (помі́ж) рядка́ми (рядкі́в). Здогадуватися про прихований зміст написаного, сказаного і т. ін.; розуміти підтекст висловлювання. Поміж рядками ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі (Переклад М. Рильського).

чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому. Повчати кого-небудь. — Ти що ж, на всю ніч найнялась мені проповіді читати (Григорій Тютюнник); — Більше ніякої моральної проповіді я йому не читав. Мій Іван і вирівнявся! (З журналу); — Ви мені, батьку, лекцій не читайте (О. Довженко).

як (мов, на́че і т. ін.) з кни́жки чита́ти (вичи́тувати), зі сл. розка́зувати, розповіда́ти і под. Без запинки, дуже чітко. — А казок яких він уміє розказувати .. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний); О. (отець) Гервасій був чоловік з головою! Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки вичитує, аж зітхнеш, слухаючи (А. Свидницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) по Псалтирю́ чита́ти. Дуже чітко, швидко, без запинки. Усе мені одказує (Катря), як наче по Псалтирю читає (Марко Вовчок).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. читати — Прочитувати, за-, (ще раз) пере-; (неуважно) перебігати очима, (запоєм, романи) човпти; (по складах) слебезувати, складати слова; (вірш) деклямувати; (лекції) викладати; (думки) розгадувати; (молитву) відчитувати, проказувати; (мораль, кому) ІД. Словник синонімів Караванського
  2. читати — Зачитувати, зачитуватися, зубрити, зчитувати, ковтати (перен.), перечитувати, підчитувати, прочитувати Фразеологічні синоніми: читати алілуя; читати апостола; читати Біблію; читати в душі; читати в серцях; читати Євангеліє; читати молитву; читати на сон грядущий; читати отче наш Словник синонімів Вусика
  3. читати — [чиетатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. читати — ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. Словник української мови у 20 томах
  5. читати — чита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. читати — чита́ти : ◊ чита́ти очена́ш → Оченаш ◊ чита́ти па́тер-но́стер → патер-ностер Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. читати — Вичитав йому, як з книжки. Виказав йому усю правду в очі. Хто більше читає, той і більше знає. Значіння, як і сказано. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. читати — (-аю, -аєш) недок.; мол. Пити спиртні напої. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  9. читати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. || Уміти сприймати, розуміти що-небудь написане, надруковане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. читати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  11. читати — Чита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. читати — ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і неперех. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. Словник української мови в 11 томах
  13. читати — Чита́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Читать. Батенько йде та в листоньку читає, читаючи та жалібненько ридає. Чуб. І. 174. 2) Считать. Вх. Лем. 483. Словник української мови Грінченка