читати

Вичитав йому, як з книжки.

Виказав йому усю правду в очі.

Хто більше читає, той і більше знає.

Значіння, як і сказано.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. читати — Прочитувати, за-, (ще раз) пере-; (неуважно) перебігати очима, (запоєм, романи) човпти; (по складах) слебезувати, складати слова; (вірш) деклямувати; (лекції) викладати; (думки) розгадувати; (молитву) відчитувати, проказувати; (мораль, кому) ІД. Словник синонімів Караванського
  2. читати — Зачитувати, зачитуватися, зубрити, зчитувати, ковтати (перен.), перечитувати, підчитувати, прочитувати Фразеологічні синоніми: читати алілуя; читати апостола; читати Біблію; читати в душі; читати в серцях; читати Євангеліє; читати молитву; читати на сон грядущий; читати отче наш Словник синонімів Вусика
  3. читати — [чиетатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. читати — ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. Словник української мови у 20 томах
  5. читати — чита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. читати — чита́ти : ◊ чита́ти очена́ш → Оченаш ◊ чита́ти па́тер-но́стер → патер-ностер Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. читати — (-аю, -аєш) недок.; мол. Пити спиртні напої. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  8. читати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. || Уміти сприймати, розуміти що-небудь написане, надруковане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. читати — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить!... Фразеологічний словник української мови
  10. читати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  11. читати — Чита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. читати — ЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і неперех. Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане, надруковане. Словник української мови в 11 томах
  13. читати — Чита́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Читать. Батенько йде та в листоньку читає, читаючи та жалібненько ридає. Чуб. І. 174. 2) Считать. Вх. Лем. 483. Словник української мови Грінченка