чкурити

ЧКУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., рідко, ЧКУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

Дуже швидко бігти, летіти і т. ін.

Явтух Каленикович чкурить із гори в долину, з долини на гору, пара за ним в'ється, сніг співає (Ю. Яновський);

Сидить наш конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, на днищу [днищі], мов на коні; .. а воно чкурить! воно чкурить, ще прудше, чим [ніж] Яцькова приблуда (Г. Квітка-Основ'яненко);

Старший хлопець і вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка. Він зараз чкурнув до матері та й розказав (І. Нечуй-Левицький);

Лише мати подалася до сусід, як Оверко босоніж чкурнув надвір (К. Гордієнко);

// тільки док. Швидко утекти.

Невідомі почали дивитися на ріг, де шлях повертав до заводу. І через секунду чкурнули в пітьму поміж будинками (Ю. Шовкопляс);

Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду. Але мальки злякано чкурнули від берега (О. Донченко);

// тільки док. Швидко вирушити куди-небудь; податися.

Кайдашиха боялась, щоб Мелашка знов не чкурнула на Бассарабію [Бессарабію] (І. Нечуй-Левицький);

Тільки було настане весна, то зараз і чкурну в ліс, там і живу, мов хижий звір (О. Стороженко);

– Друкуватися ніде, їсти нічого, то що чоловік має робити? Я, ними бувши, давно б уже чкурнув до Америки... (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

чкурити

Значення в інших словниках