чкурити

ЧКУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., рідко, ЧКУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Дуже швидко бігти, летіти і т. ін.

Явтух Каленикович чкурить із гори в долину, з долини на гору, пара за ним в’ється, сніг співає (Ю. Янов., II, 1954, 211);

Сидить наш конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, на днищу [днищі], мов на коні; ..а воно чкурить! воно чкурить, ще прудше, чим Яцькова приблуда (Кв.-Осн., II, 1956, 204);

Старший хлопець і вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка. Він зараз чкурнув до матері та й розказав (Н.-Лев., II, 1956, 372);

Лише мати подалася до сусід, як Оверко босоніж чкурнув надвір (Горд., II, 1959, 24);

// тільки док. Швидко утекти.

Невідомі почали дивитися на ріг, де шлях повертав до заводу. І через секунду чкурнули в пітьму поміж будинками (Шовк., Інженери, 1956, 345);

Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду. Але мальки злякано чкурнули від берега (Донч., VI, 1957, 261);

Вона [жаба] стрибнула просто на півня, і той з переляку чкурнув аж на тин (Донч., Вибр., 1948, 219);

// тільки док. Швидко вирушити куди-небудь; податися.

Кайдашиха боялась, щоб Мелашка знов не чкурнула на Бассарабію (Н.-Лев., II, 1956, 345);

Тільки було настане весна, то зараз і чкурну в ліс, там і живу, мов хижий звір (Стор., І, 1957, 348);

— Друкуватися ніде, їсти нічого, то що чоловік має робити? Я, ними бувши, давно б уже чкурнув до Америки… (Кол., Терен.., 1959, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

чкурити

Значення в інших словниках