членкор
ЧЛЕНКО́Р, а, ч., розм.
Те саме, що член-кореспонде́нт.
Міняти місце мешкання [Марченко] не збирався, хоч, мабуть, коли б попросив, йому, доктору, членкору, виділили б квартиру в академмістечку (Ю. Мушкетик);
Пригадую й слова новоспеченого членкора: “Тут (йшлося про Інститут кібернетики) більшого не осягнути!” (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me