чля
ЧЛЯ, пред., діал.
Личить, годиться.
[Юрко] А хіба чля любити Любку? [Хивря:] Та що ж, Матвійовичу, казать правду: що не чля, то й не гоже (С. Писаревський);
Що кому чля (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чля — Чля нар. Прилично. Що кому чля. Ном. № 13912. Словник української мови Грінченка