чмокати

ЧМО́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Видавати губами звуки, що нагадують смоктання, цмокання.

Він смачно чмокав губами, ковтав жадібно слину (Ю. Збанацький);

Схилившись над дитиною, Орися плакала, а воно, заплющившись, чмокало Тимковими губами, шукало соска (Григорій Тютюнник);

* Образно. Трясовина дихала, чмокала жадібними липкими губами (О. Донченко);

// Промовляти з прицмокуванням.

Панас Кандзюба смачно чмока губами: – Озуть би тебе у постоли... (М. Коцюбинський).

2. кого, що. Голосно цілувати.

Грубо обнімав [Мухтаров] одною рукою за стан і чмокав товстими м'якими губами в спритно підставлену щоку дружини (Іван Ле);

Тоня підхоплює рюкзак, вправно накидає на спину, на бігу чмокає Ліну в щоку і, посварившись кийком на собаку, зникає у хвіртці (О. Гончар);

* Образно. Лежав і лежав, руки й ноги йому помліли, спину сковувало крижаним холодом, але терпів. Чмокала об човен простудна хвиля. Сироватці здавалося – просто лизала його голий бік. (Ю. Мушкетик);

Ніч була темна, глуха. Краплі з даху поволі, ліниво чмокали землю. Але це не сніг танув. (Д. Бузько).

3. Те саме, що ча́вкати 1.

Прийшла весна, і відтала земля стигло чмокала під ногами (В. Собко);

Кулі зривають листя і кору з дерев, чмокають в болоті, але не зачіпають Дмитра (М. Стельмах).