чмокання

ЧМО́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. чмо́кати і звуки, утворювані цією дією.

І навіть з пляшки не соромиться дудлити. Тоді булькіт і щасливе чмокання так підіймаються до самої бані, що прокидаються наполохані горобці. Отець Хрисантій говорить, що це, може, і святий дух має крилами (М. Стельмах);

Холод і млість пронизали дідові груди, але він усе-таки зібрався на силі, щоб рогачем вибити скло. І зразу ж звуки пострілів сіконули по вухах, і кулі з чмоканням повпивалися в глиняву стіну (Є. Гуцало);

Чмокання болота.