чолико

ЧО́ЛИКО, а, с., розм.

Зменш.-пестл. до чоло́ 1.

Одна Мотря мовчки сиділа, схилившись на Христю. На її чолику, по її чорних задумливих очах видно було, що вона далеко витала думкою від сих веселих ігор, від сих жартів, вигадок (Панас Мирний);

Кругленьке, довгеньке, на чолику лисеньке (Сл. Б. Грінченка).