чолка

ЧО́ЛКА, и, ж., розм.

Підстрижене пасмо волосся, що спадає на чоло.

Він [хлопець] скривив губи, чорна густа чолка ще нижче насунулась йому на очі (І. Микитенко);

* Образно. Берізки, немов дівчата, А верби у теплу лугів каламуть зелені вмочили чолки [у повінь] (Л. Забашта).

(1) Стя́гові чо́лки, іст. – у русичів – пасма чого-небудь, які кріпилися на вершинах жердин прапорів.

Збереглися згадки про прапори русичів. Їх тоді називали стягами. Колись це були довгі жердини. На їх вершинах кріпилися гілки дерев, віхти трави, кінські хвости – так звані стягові чолки (з газ.).