чоловік

ЧОЛОВІ́К, а, кл. і́че, ч., мн. і́ки́, і́кі́в.

1. Особа чоловічої статі; протилежне жінка.

За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (І. Нечуй-Левицький);

Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Леся Українка);

– От вранці вдова й каже: – Що мені, чоловіче добрий, робити, така і така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає (Григорій Тютюнник).

2. Одружена особа стосовно до своєї дружини.

Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Марко Вовчок);

Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (З. Тулуб).

3. Те саме, що люди́на.

Лукавий чоловік словами нас голубить (Л. Глібов);

Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М. Коцюбинський);

Тоді казки були у моді, як і тепер, як і навік, аж поки буде чоловік (В. Сосюра);

– Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (А. Головко);

Глянув [парубок] на ниву, – і лице засвітилося одрадою. “От де моя праця, – немов казали його очі, – не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!..” (Панас Мирний);

– Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком (І. Франко);

// Уживається при лічбі, вказівці на певну кількість людей.

Люба мамочко! .. Кажуть, у неділю перебувало в городських купальнях шість тисяч чоловік (Леся Українка);

Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям (М. Коцюбинський);

Народу було багато .. Раптом у хату влетів вихор – втанцювали прямо з вулиці богунці, чоловік дванадцять (О. Довженко);

У .. кутку хижі, праворуч від вогнища, на низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (С. Скляренко).

4. заст. Селянин.

Доля... як лихоманка, не розбира, на кого посіпається: чоловік, чи пан – їй все однаково (Сл. Б. Грінченка).

(1) Зако́нний чолові́к кого, чий, розм. – чоловік стосовно жінки, з якою він перебуває у шлюбі.

[Залеський:] Судовий наказ зараз зробити треба про повернення гулящої Орини до законного чоловіка в господу (В. Собко);

(2) Зби́тний чолові́к – те саме, що збито́шник.

◇ (3) Бо́жий чолові́к, заст. – паломник, прочанин; юродивий.

Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: – Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш);

– Данила Бульбаша не знали? У Божого чоловіка прикинувся – почав ходити і влітку і взимку босий (П. Панч);

(4) Стрі́ляний чолові́к – те саме, що Бува́ла [в бува́льцях] (стрі́ляна, те́рта і т. ін.) люди́на (див. люди́на).

[Довгоносик:] Я, брат, чоловік стріляний, моє [агента по торгівлі] діло непомітне, но значеніє [значення] має (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

чоловік

Значення в інших словниках