чорнуватий
ЧОРНУВА́ТИЙ, а, е.
З чорним відтінком, трохи чорний.
Йшлося вже до осені, – темні хмари, аж чорнуваті, снували по небу (Панас Мирний);
Дівчина стоїть і дивиться на неї, не зводить чорнуватих очей (А. Хижняк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чорнуватий — див. чорний Словник синонімів Вусика
- чорнуватий — чорнува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- чорнуватий — -а, -е. З чорним відтінком, трохи чорний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чорнуватий — Чорнува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чорнуватий — ЧОРНУВА́ТИЙ, а, е. З чорним відтінком, трохи чорний. Йшлося вже до осені,— темні хмари, аж чорнуваті, снували по небу (Мирний, І, 1949, 219); Дівчина стоїть і дивиться на неї, не зводить чорнуватих очей (Хижняк, Тамара, 1959, 218). Словник української мови в 11 томах