чорти-що

ЧО́РТИ-ЩО і ЧО́РТІ-ЩО, чо́рти(і,) -чого́, займ., неознач., фам.

Те саме, що чо́ртзна-що.

– Та що ти, Левку, згадав чорти-що проти ночі, – безневинно приступив ближче до нього Роман. – Усе село гомонить про тебе, а ти сам ні пари з уст (М. Стельмах);

– Меліть, війська вже хтозна-де, а німець сидів би оце на горищі. І видумають чорти-що, лаялися діди (Григорій Тютюнник);

Пане підполковнику! – здивовано і радісно скрикнув агент. – Ху! Перелякали ж як мене. Я вже чорті-що подумав (М. Стельмах).